Інфекційний мононуклеоз у дітей: симптоми, лікування

26 липня, 2012


Інфекційний мононуклеоз у дітей : симптоми, лікування Інфекційний мононуклеоз, або хвороба Філатова, це захворювання, яке досить часто зустрічається у дітей у віці 4 – 14 років. Це захворювання має вірусну природу і його причиною є вірус Епштейн-Барра.

Вірус потрапляє в організм дитини повітряно-крапельним шляхом. Поширення вірусних частинок відбувається при чханні і кашлі. При цьому в навколишнє середовище надходить величезна кількість збудників.
Зустрічаються випадки передачі вірусу і побутовим шляхом, наприклад, через посуд, якою користується хворий.

Вхідними воротами для вірусу служать рот і носоглотка. Саме там і проявляються основні симптоми захворювання. Варто відзначити, що вірус Епштейн-Барра вражає виключно ретикуло-ендотеліальну систему, найбільш сильно страждають лімфатичні вузли.

Як і будь-яке інфекційне захворювання інфекційний мононуклеоз має свій інкубаційний період, який триває від 5 днів до 1 місяця. Саме в цей період найбільше значення має опірність організму. Виділяють три ступені тяжкості захворювання: легку, среднетяжелую і важку. Кожна ступінь хвороби інфекційний мононуклеоз має свої симптоми.


Симптоми мононуклеозу у дітей

При легкому ступені тяжкості стан хворого можна оцінити як задовільний . Малюк скаржиться на швидку стомлюваність, головний біль і біль в горлі. Температура тіла не вище 38С. Спостерігається катаральний тип ангіни, лімфатичні вузли вражені не значно. При такій формі захворювання одужання наступає до кінця другого тижня.

Среднетяжелой форма характеризується більш високою температурою тіла, яка тримається приблизно два тижні. Дитина не може дихати носом, відмовляється від їжі, так як йому боляче ковтати. Іноді може набрякати обличчя. Лімфатичні вузли значно збільшені і болючі при пальпації, відзначається незначне збільшення печінки та селезінки. При такому ступені тяжкості захворювання ангіна стає лакунарній, мигдалики значно збільшені. Одужання настає через три-чотири тижні.

При важкій формі інфекційного мононуклеозу спостерігається різка інтоксикація організму. При цьому у дитини температура тіла тримається на рівні 39С і вище протягом тривалого часу. Спостерігається млявість, головний біль, відсутність апетиту, блювання. Крім цього стають яскраво виражені основні синдроми цього захворювання: синдром ураження лімфатичних вузлів, синдром ураження рото-і носоглотки, синдром гепатоспленомегалии.

Перший синдром характеризується збільшенням і ущільненням лімфовузлів. Зазвичай уражаються шийні лімфовузли. В такому стані вони легко пальпуються і відзначається їх болючість. Іноді вони можуть пальпувати групами, у вигляді ланцюжка або пакетів. Шкіра над збільшеними лімфовузлами зазвичай не змінена. Такі явища спостерігаються вже з другого тижня захворювання та зберігаються протягом 3-4 тижнів.

Основним проявом другої синдрому є гострий тонзиліт. Малюк скаржиться на біль в горлі, утруднення ковтання, може отсутсвовали апетит. При огляді зіву, відзначається збільшення мигдалин, їх гіперемія. Розвиваються різні форми ангіни. Часто при цьому синдромі відзначається запалення носоглоткової мигдалини. При цьому до основних симптомів додається утруднення носового дихання.

Гепатоспленомегалія – це збільшення печінки та селезінки. Цей синдром спостерігається вже до кінця першого тижня захворювання. Селезінка досягає найбільших розмірів через 4 дні, а печінка – через 7. Пальпація цих органів в такому стані часто болюча. Гепетоспленомегалія супроводжується болями в животі, іноді жовтяницею і змінами в сечі і крові. Цей синдром зберігається дуже тривалий час.


Лікування мононуклеозу у дітей

Лікування інфекційного мононуклеозу базується на наступних принципах:

– ізоляція хворого , забезпечення йому повного спокою і строгий постільний режим;

– вітамінотерапія;

– симптоматична терапія.

Симптоматична терапія має на увазі собою прийом лікарських препаратів в залежності від з’являються симптомів. При підвищенні температури призначають жарознижуючі препарати.

При вираженій ангіні призначають рясне пиття і полоскання горла розчинами марганцівки, фурациліну, відварами лікарських рослин. Крім цього призначають десенсибілізуючу препарати – кларитин, піпольфен, супрастин. При яскраво вираженою гепетомегаліі – призначають гепатопротектори.

Якщо до вірусної інфекції приєднується бактеріальна, то слід приймати антибіотики.

А основне лікування зводиться до прийому рекомбінантного інтерферону і його індукторів.
При дотриманні всіх рекомендацій лікаря, хвороба швидко проходить і не викликає ускладнень.

Юлія Єрмоленко,



Залиште, будь ласка, свій коментар нижче! Нам важливо знати Вашу думку!



Оставить комментарий

Вы должны войти чтобы оставить комментарий.

В категории : Статті