Дерматоміозит і поліміозит: причини виникнення та способи лікування

30 листопада, 2012


  • Дерматоміозит, поліміозит і причини їх виникнення
  • Як лікуються міозити


  • Дерматоміозит, поліміозит і причини їх виникнення



    Запалення однієї або декількох скелетних м’язів називають міозитом. У тому випадку, якщо в патологічний процес залучено безліч м’язів, говорять про розвиток поліміозиту. У ряді випадків ураження зачіпає не тільки м’язи, а й шкіру, захворювання носить назву – дерматоміозит.


    Розглянемо більш детально деякі різновиди міозиту: дерматоміозит, поліміозит.
    Дерматоміозит найчастіше виникає у жінок молодого і середнього віку. Походження захворювання точно не визначено, імовірно патологія може бути ініційована вірусом, або генетичними факторами (спадковою схильністю). Пусковим механізмом служить стрес, простудні захворювання, переохолодження і навіть сонячні промені. Поразка шкірного покриву виражається в появі характерного висипання на руках, обличчі, верхній частині тулуба. Висипання мають червоний або фіолетовий колір, крім того, іноді виникає набряклість вік.
    Супутні симптоми – слабкість, озноб, підвищена температура (частіше субфебрильна), різке схуднення. Погіршення самопочуття може бути як стрімким, так і поступовим. Дерматоміозити мають масу неприємних наслідків для пацієнта – так, може тривало збережуться в’ялість і вкорочення м’язів, а під шкірою можливі скупчення солей кальцію, які заподіюють пацієнту біль.


    При поліміозиті, як вже і було сказано вище, уражається кілька груп м’язів. При цьому на відміну від локального міозиту болю не настільки виражені, а основним симптомом є м’язова слабкість. Спочатку хворому важко підніматися по сходах, потім він не може встати зі стільця, пізніше атрофуються м’язи шиї і пацієнтові не під силу утримати навіть голову у вертикальному положенні, останньою стадією захворювання є атрофія ковтальних, жувальних м’язів, а також м’язів, що беруть участь в акті дихання. Іноді поліміозит супроводжується набряклістю м’язів і припухлістю суглобів – розвивається артрит. Всі перераховані вище симптоми при своєчасно розпочатому лікуванні проходять, і настає повне одужання.
    Міозит має дві стадії – гостру і хронічну. Як правило, недолікований гострий міозит хронізується і потім періодично турбує пацієнта – болі посилюються при переохолодженні, зміні метеоумов, проявляючись в нічний час і при тривалому статичному положенні тіла.


    Хронічний міозит може стати наслідком інфекційного захворювання, наприклад, застуди. Іноді пацієнт навіть не здогадується про те, що його вразила ця хвороба до тих пір, поки симптоми не стануть занадто явними. Гострий міозит розвивається після місцевого інфікування м’язи при генералізованої гострої інфекції, а також внаслідок травм і м’язового перенапруження (особливо в поєднанні з переохолодженням).
    Міозитах, перш за все, схильні м’язи шиї, попереку, гомілки, грудної клітки. У тому випадку якщо має місце локальний міозит (а не поліміозит) больові відчуття і м’язова слабкість поширюються тільки на певну групу м’язів.
    Основним симптомом міозиту є біль, яка має ниючий характер і особливо посилюється при рухах і дотику до м’язів. При пальпації промацуються хворобливі вогнища – тяжі і вузлики. Невелика набряклість і гіперемія (почервоніння) шкірних покривів зустрічається в ряді випадків. Іноді міозит супроводжується лихоманкою, головним болем. Стан пацієнта без адекватної терапії різко погіршується.



    Як лікуються міозити

    Дерматоміозит і поліміозит: причини виникнення та способи лікування Лікування міозиту патогенетичне і симптоматичне. Перш за все, слід визначити причину захворювання. Так, при паразитарному походження міозиту призначаються антигельмінтні засоби, у разі інфекційного (бактеріального) ураження – антибіотики, а якщо міозит з’явився наслідком аутоімунного захворювання, показані глюкокортикоїди та імуносупресори тривалими курсами.
    У будь-якому випадку призначаються анальгетики і протизапальні препарати, крім того, при локальних міозитах хороший ефект дає терапія зігріваючими мазями. Дані препарати покращують трофіку м’язів, надають місцевоподразнювальна дію і сприяють зменшенню напруги м’язів, а, отже, знижують інтенсивність больових відчуттів.


    При гострому міозиті пацієнтові показаний постільний режим і обмеження фізичної активності. При підвищеній температурі можливий прийом жарознижуючих засобів. Уражена ділянка (шия, поперек, гомілка) слід тримати в теплі, можна застосовувати зігріваючі вовняні пов’язки – ефективно так зване «сухе тепло».


    У разі гнійного міозиту слід звернутися до хірурга – можливо, буде проведено розтин вогнища інфекції, видалення гною, а потім накладення дренуючої пов’язки. В даному випадку антибіотики використовуються не тільки парентерально (тобто минаючи травний тракт), але і місцево (мазі, порошки).
    Для лікування міозиту застосовуються фізіотерапевтичні методи, масаж (при гнійному міозиті протипоказаний), лікувальна фізкультура, спеціальна дієта.
    Заходи профілактики: уникати перенапруження м’язів, важкої роботи на холоді, протягів, вчасно лікувати простудні та інші інфекційні захворювання (не слід переносити хворобу «на ногах»).

    За матеріалами статті «Міозит».


    Оставить комментарий

    Вы должны войти чтобы оставить комментарий.

В категории : Здоров'я