Діагностика розлитого гнійного перитоніту

30 листопада, 2012


  • Поняття про розлитий (дифузному) перитоніті
  • Основні симптоми захворювання
  • Діагностика захворювання


  • Поняття про розлитий (дифузному) перитоніті

    При гнійних захворюваннях органів черевної порожнини розлитої перитоніт зазвичай розвивається поступово з місцевого перитоніту. При прободном, гематогенному, криптогенний перитоніті, а також при пневмококової перитоніті поразка очеревини часто з самого початку стає дифузним.



    Основні симптоми захворювання

    Із загальних симптомів перитоніту мають діагностичне значення нудота і блювота. Спочатку буває блювота звичайним шлунковим вмістом, потім – тонкокишковій (блювота жовчю, часто з гнильним запахом). Блювота поступово частішає й при гнійному розлитому перитоніті часто стає виснажливої, що призводить до зневоднення. Прийом рідини і їжі стає практично неможливим, незважаючи на наявність болісної спраги.

    Зовнішній вигляд хворого свідчить про важкої інтоксикації і зневодненні. Риси обличчя загострюються, з’являється блідість з сіруватим або ціанотичний відтінком, губи сухі, спраглі, на обличчі та кінцівках виступає холодний піт. В особливо важких випадках з’являється жовтушність, що свідчить про токсичне ураження печінки або гемолізі.

    У ліжку хворий зазвичай не намагається змінювати положення, так як кожен рух посилює біль. Багато приймають характерну позу з приведеними до живота стегнами (особливо при прободном перитоніті). На самому початку захворювання відзначається стурбованість своїм станом, пізніше може з’явитися загальмованість. При подальшому наростанні інтоксикації виникає ейфорія, яка служить поганим прогностичною ознакою. В цьому періоді захворювання часто з’являються безцільні, погано координовані рухи руками біля рота, носа. Біль при настільки важкої інтоксикації зменшується, що може створити помилкові враження про поліпшення стану хворого. У цьому, по суті справи фінальному, періоді захворювання нерідко розвиваються інтоксикаційні психози. Однак у переважній більшості випадків свідомість зберігається до настання агонії.

    Діагностика розлитого гнійного перитоніту Пульс тим частіше, чим важче інтоксикація (100-120-140 ударів на хвилину). Артеріальний тиск у міру наростання інтоксикації падає. В термінальній фазі розвивається важкий колапс, з якого хворого майже неможливо вивести.

    Температура підвищується на початку захворювання до 38-39 °, але паралельно погіршенню стану хворого може знижуватися. У термінальному періоді хвороби вона нерідко виявляється нижче 36 °. Характерно, що при наростаючій тахікардії найчастіше немає відповідності між температурою тіла і частотою пульсу.

    Озноб, що виникає при порівняно невисокій температурі, свідчить про дуже тяжкої інтоксикації.

    Біль найбільш різкою буває в початковій фазі прободного перитоніту. Хоча при дифузному перитоніті біль охоплює весь живіт, однак інтенсивність її тривало залишається більш високою в зоні первинного патологічного вогнища. У міру наростання інтоксикації біль часто затихає. Слабше всього біль виражена при стрімко розвиваються септичних перитоніту. При пальпації болючий весь живіт, але особливо різка болючість відзначається нерідко при натисканні на пупок. Симптом Щоткіна – Блюмберга виражений також по всьому животу.

    Напруження м’язів черевної стінки, надзвичайно характерне для перитоніту, у міру обважнення загального стану хворого може поступово зникати, при цьому посилюється парез кишечника та шлунка.

    Перестають вислуховуватися перистальтичні шуми. При аускультації живота відзначається «гробова тиша», але можуть прослуховуватися провідні дихальні шуми.

    Здуття живота різко утруднює дихання, робить його чисто грудним, а циркуляторні розлади і нерідко приєднується, пневмонія сприяють наростанню задишки.

    За наявності ексудату в черевній порожнині визначається притуплення перкуторного звуку в пологих місцях живота.



    Діагностика захворювання

    При дослідженні крові відзначається наростаючий лейкоцитоз (до 20 000 і вище, але найчастіше лейкоцитоз виявляється в межах від 9000 до 15 000), різкий зсув лейкоцитарної формули вліво. Разом з тим важкий септичний перитоніт може викликати пригнічення лейкопоезу. Лейкопенія при явному перитоніті свідчить про вкрай важкій формі хвороби.

    Для дифузного перитоніту характерна також наростаюча гіпохромна анемія. РОЕ різко прискорюється.

    У сечі з’являються білок, еритроцити, лейкоцити, зернисті циліндри, зменшується загальна кількість сечі.

    У літніх людей симптоми перитоніту часто виявляються слабко вираженими, а їх прогресування набагато сповільнюється. У дітей, навпаки, частіше відзначається бурхливий розвиток перитоніту. Відмежування запального процесу в черевній порожнині у них відбувається значно рідше, ніж у дорослих.

    За матеріалами статті «Розлитої (дифузний) перитоніт»


    Оставить комментарий

    Вы должны войти чтобы оставить комментарий.

В категории : Здоров'я