Діагностика та лікування інфекційного ендокардиту

30 листопада, 2012


  • Діагностика інфекційного ендокардиту
  • Лікування захворювання


  • Діагностика інфекційного ендокардиту

    Діагностика клапанного інфекційного ендокардиту заснована, перш за все, на ранньому виявленні збудника інфекції. Для цього проводять мікробіологічне дослідження крові (гемокультури) на стерильність. Цей аналіз також необхідний для підбору найбільш ефективного в даному конкретному випадку антибіотика. Крім мікробіологічного дослідження крові виконують і її загальний (клінічний) аналіз. Для клапанного інфекційного ендокардиту характерні анемія (недокрів’я), що пов’язано з особливостями реакції організму на інфекцію, а також збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), збільшення кількості лейкоцитів та ін Серед інших методів діагностики клапанного інфекційного ендокардиту, крім огляду хворого, слід зазначити аускультацію (вислуховування) серця на предмет виявлення нових або зміни звучання раніше існуючих шумів серця. Будь-якому хворому з підозрою на клапанний інфекційний ендокардит повинна бути виконана Ехокардіографія. Цей метод, в тому числі при використанні черезстравохідна ультразвукового датчика, дозволяє в переважній більшості випадків діагностувати клапанний інфекційний ендокардит. Крім того, Ехокардіографія використовується також для контролю ефективності проведеного лікування.



    Лікування захворювання

    Діагностика та лікування інфекційного ендокардиту Лікування клапанного інфеціонного ендокардиту буває медикаментозним і хірургічним, причому застосування одного методу не виключає використання іншого. Всім хворим клапанним інфекційним ендокардитом проводиться антибіотикотерапія. До появи антибіотиків у хворих клапанним інфекційним ендокардитом практично не було ніяких шансів на виживання. Ідеальним вважається варіант, коли збудник інфекції встановлений за допомогою мікробіологічного дослідження крові. В іншому випадку вибір антибіотика здійснюється шляхом підбору. Найчастіше використовують ванкоміцин, антибіотики пеніцилінового ряду, аміноглікозиди. Антибіотики призначають внутрішньовенно, використовують препарати, що руйнують мікроби, а не сповільнюють їх розвиток. Лікування антибіотиками проводять тривало, в середньому 1,5-2 місяці, до тих пір, поки інфекція не буде повністю усунена. Доказом усунення інфекції є поліпшення загального стану хворого, зникнення вегетацій за даними ЕхоКГ та отримання неодноразового відповідного мікробіологічного підтвердження.

    У тих випадках, якщо клапанний інфекційний ендокардит привів до формування не піддається медикаментозному лікуванню пороку клапана серця або прояви захворювання не зникають, незважаючи на антибіотикотерапію, може постати питання про хірургічне лікування. Додатковим аргументом на користь проведення операції є повторні емболії з зруйнованих інфекцією стулок клапана серця. Операцію часом виконують в момент максимальної активності інфекції, щоб врятувати життя хворому. Іноді інфекція поширюється за межі клапанного кільця, утворюючи гнійники (абсцеси), що також є показанням до хірургічного лікування. Під час операції хірурги завжди намагаються зберегти власний клапан хворого. Іноді обмежуються видаленням вегетацій, ушиванням розривів стулок і т.д. У тих випадках, коли клапан практично повністю зруйнований інфекцією, його заміняють штучним (протезують). Як і при операціях з приводу вад клапанів серця, використовують механічні та біологічні протези. У випадках активної інфекції переважні біологічні протези, незважаючи на їх відносну недовговічність, оскільки головне – впоратися з активною інфекцією. У випадках активного ІЕ антибіотикотерапію в післяопераційному періоді проводять часом так само довгостроково, як і при медикаментозному лікуванні.

    За матеріалами статті «Інфекційний ендокардит»


    Оставить комментарий

    Вы должны войти чтобы оставить комментарий.

В категории : Здоров'я