Поганий запах від ніг

30 листопада, 2012


  • Потовиділення
  • Підвищене потовиділення
  • Лікування хворих з надмірною пітливістю



  • Потовиділення

    Потовиділення – найважливіша функція шкіри. Змішуючись з секретом
    сальних залоз, піт утворює тонкий захисний шар на поверхні шкіри.
    Потовиділення являє собою також одне з найважливіших шляхів
    терморегуляції організму. Максимальна інтенсивність потовиділення у
    людини може становити 3,5-4 л на годину протягом декількох годин
    і досягати в підсумку 14 л на добу.

    Крім терморегуляціонная, при здоровому стані організму виділяють
    психогенне (емоційне) і харчове потовиділення. Психогенне
    виникає при емоційному чи психічному напрузі і не пов’язане з
    необхідністю охолодження організму. При цьому підвищення потовиділення
    може мати різну інтенсивність, посилюватися по всій поверхні
    тіла і на обмежених ділянках, особливо на долонях і підошвах.
    Харчове потовиділення відзначається при прийомі їжі будь-якої температури,
    посилюється при вживанні гострих і багатих екстрактивними речовинами
    страв, алкоголю. Виділення поту полегшує роботу нирок, з ним організм
    звільняється від ряду шкідливих продуктів обміну речовин.

    Потовиділення здійснюється потовими залозами. Загальна їх кількість
    у людини – приблизно 2 млн. На 1 см2 долоні або підошви розташовано
    близько 430 потових залоз, а на інших ділянках – від 64 до 200.
    Відомі апокрінние і еккрінние потові залози. Апокрінние розташовані
    в пахвовій і анальній областях, промежини, околососковой зоні
    молочних залоз, на крилах носа, повіках, в зовнішньому слуховому проході.
    Вони не приймають істотної участі в терморегуляції, а реагують в
    першу чергу на стрес. Функціонування апокрінних залоз
    супроводжується руйнуванням секреторних клітин, тому піт пахучий і
    в’язкий. Апокрінние залози починають функціонувати в період статевого
    дозрівання, в літньому віці їх активність поступово слабшає.
    Еккрінние залози розташовані скрізь, окрім голівки і крайньої плоті
    статевого члена, червоної облямівки губ. Виділення секрету цими залози не
    супроводжується руйнуванням секреторних клітин.

    До складу поту входять: до 99% води; близько 1% неорганічних
    (Хлористий натрій, кальцій, сульфати, фосфати, залізо, цинк, кобальт,
    олово, магній, мідь і ін) і органічних (сечовина, сечова і молочна
    кислоти, амінокислоти, креатинін) речовин. Пот еккрінних залоз надає
    поверхні шкіри кислу реакцію (рН 3,8-5,6), а піт апокрінних залоз
    має нейтральну реакцію.




    Підвищене потовиділення

    Поганий запах від ніг Підвищене потовиділення (гіпергідроз) є одним із симптомів
    ряду захворювань нервової системи, внутрішніх органів і має в цих
    випадках другорядне значення. Але іноді порушення потовиділення
    настільки виражені, що переважають в клінічній картині і приводять до
    появи емоційно-поведінкових розладів і порушення соціальної
    адаптації хворих.

    Умовою фізіологічного потовиділення є нормальне
    стан шкіри, кровоносних судин, ендокринних залоз.
    Поразки цих
    органів можуть викликати розлади потовиділення. Так, гіпергідроз
    зазвичай супроводжує цукровий діабет, інфекційні захворювання,
    гарячкові стани, ожиріння, деякі серцево-судинні
    захворювання, біль. Фізіологічний гіпергідроз спостерігається при
    надлишковій масі, перед і під час менструації, в період клімаксу, до
    кінця вагітності.

    Часто зустрічається гіпергідроз стоп і пахвових западин (результат
    порушення місцевої тепловіддачі), чому сприяють незручне взуття,
    плоскостопість, тісний і погано проводить тепло одяг, підвищення
    температури і вологості навколишнього середовища. Посилене потовиділення
    нерідко супроводжується запахом поту, частіше зустрічається у молодих чоловіків,
    а у молодих жінок іноді пов’язане з порушенням менструального циклу.
    Вважають, що неприємний запах обумовлений присутністю у складі поту
    деяких амінокислот (лейцин, тирозин), жирних кислот, продуктів
    розкладання поту бактеріями. Підвищена пітливість пахвових западин
    буває спадковою, зустрічається у представників обох статей, але
    головним чином у чоловіків у молодому віці, рідко – у старшому, і не
    відзначається у дітей. Вважають, що надмірна пітливість пов’язана з
    підвищеною активністю еккрінних потових залоз, кількість яких у
    кожній пахвовій западині досягає 25 тис.

    Емоційно важко переноситься хворими підвищена пітливість
    долонь і підошов – акрогідроз. При пітливості долонь завжди чітко
    виражені емоційний і віковий фактори. Надмірний акрогідроз
    відзначається у страждаючих неврозами, алкоголізмом, полінейропатії та ін

    Гіпергідроз сприяє розвитку шкірних хвороб – особливо
    грибкових уражень стоп. Гіпергідрозом кистей і стоп супроводжується
    ряд вроджених або спадкових захворювань.




    Лікування хворих з надмірною пітливістю

    Лікування хворих з надмірною пітливістю – процес складний і рідко
    приводить до повного позбавлення від недуги. Головне – виявити та
    усунути причини, що викликають гіпергідроз. Загальне лікування зазвичай
    призначають при виражених проявах, стійких до місцевої терапії, і
    полягає в призначенні заспокійливих засобів (препарати валеріани,
    пустирника, броміди, мікстура Бехтерєва), транквілізаторів і ін
    Використовують засоби, що містять атропін і папаверин (порошки призначають
    по одному протягом 2 тижнів 3 рази на день). Ефективний беллоід (його
    призначають по 1 таблетці 3 рази на день, довгостроково). При гіпергідроз,
    виникають на тлі емоційних розладів, хороший ефект дають
    транквілізатори. З інших засобів всередину застосовують препарати кальцію,
    рутин, вітаміни А, Е, B6, B15, настій шавлії (по 0,5 склянки 2 рази в
    день).

    При помірному гіпергідрозі призначають зазвичай зовнішню терапію.
    Місцеві засоби діляться на дезодоранти і антиперспіранти. Перші
    гальмують розкладання поту і маскують запах за допомогою парфумерних
    добавок. Засоби ж другої групи пригнічують функції потових залоз.

    Дезодоранти у великій кількості виробляються парфумерної
    промисловістю. Наявність в них різноманітних протимікробних
    компонентів, парфумерних добавок та допоміжних речовин іноді
    призводить до розвитку дерматитів (особливо у людей, схильних до алергії).

    Для лікування гіпергідрозу дерматологи використовують переважно
    антиперспіранти. До них відносяться: формальдегід; солі алюмінію, цинку,
    свинцю, хрому, вісмуту; саліцилова кислота; етиловий спирт і ін
    Антиперспіранти застосовують у вигляді різних лікарських форм: порошок
    (Присипка) для припудрювання стоп, інших ділянок шкіри, розчин, відвар
    і настій для обтирання і ванн, гель, мазь.

    Найбільш ефективними лікарськими засобами для місцевого лікування
    гіпергідрозу є готові лікарські препарати, що містять
    формальдегід.

    Формалін – розчин, що містить близько 35% формальдегіду. Застосовують
    по 0,5 чайної ложки на 2 склянки води для обмивання стоп. Недоліком
    препарату є те, що необережне поводження з концентрованим
    розчином може призвести до опіків і отруєння. Формалін відпускають по
    рецептом лікаря.

    1% спиртовий розчин формаліну використовують для обтирання ніг.

    Формідрон містить формальдегід, етиловий спирт, одеколон і воду.
    Ватним тампоном, змоченим формідроном, протягом 2-4 тижнів і
    більше протирають міжпальцевих складки і підошви, роблячи перерви кожний
    7-й день лікування. Недолік – велика витрата препарату при на-несенні
    на шкіру стоп. Крім того, випаровування формальдегіду з етиловим спиртом
    призводить до неприємних відчуттів (різкий запах, подразнення слизових
    оболонок).

    Пасту Теймурова наносять 2 рази на день на шкіру стоп після миття.
    Недолік – паста бруднить постільну білизну і шкарпетки, погано
    відпирається.

    Формагель – препарат (гель) тривалої дії, що містить 3,7%
    формальдегіду. Наносять тонким шаром на ділянки шкіри з підвищеною
    пітливістю (пахвові западини, підошви і міжпальцевих проміжки,
    долоні) після миття теплою водою з милом і ретельного висушування
    рушником. Препарат швидко підсихає, утворюючи тонку безбарвну
    плівку. Через 30-40 хвилин плівку змивають теплою водою, а шкіру ретельно
    висушують. Однією процедури досить, щоб зменшити пітливість шкіри
    на 7-12 днів. Після зниження ефекту процедуру повторюють, при різко
    вираженою пітливості її проводять 2-3 дні підряд. Тривале
    використання препарату призводить до сухості шкіри. Препарат не показаний
    при запальних захворюваннях шкіри, відразу ж після гоління або
    видалення волосся іншим способом в пахвовій області. Протипоказанням
    служить і підвищена індивідуальна чутливість до
    формалінсодержащім з’єднанням. Препарат зручний у застосуванні, не
    володіє сильним запахом, не залишає плям на постільній білизні і
    одязі. Формагель продається без рецепта, недорогий.

    З фізіотерапевтичних процедур для лікування гіпергідрозу стоп
    призначають іонофорез, загальне і місцеве ультрафіолетове опромінення, УВЧ,
    душ Шарко, промені Буккі.

    За матеріалами статті В. Альбанова «Є така турбота – запах поту»



    Оставить комментарий

    Вы должны войти чтобы оставить комментарий.

В категории : Здоров'я