Порфирія: міфи і дійсність

30 листопада, 2012


  • Міф про «заразність» порфірії
  • Дійсність: образ вампіра нагадує хворого порфірію
  • Найголовніший міф чи Порфирія – не «вампіризм»
  • Питання залишаються


  • Міф про «заразність» порфірії


    Вампіри – персонажі популярні. Фільми про них з’являються мало не кожен рік – згадати хоча б наші «Дозори». А західних-то й не злічити. Чиста фантастика? Аж ніяк, запевняють цілком серйозні дослідники. Легенди середньовіччя, на яких, власне, і вирощені сучасні кіношні упирі, мали під собою реальну основу. Іншими словами, не кіношні жили і живуть понині.



    У вампірів не вірить професор фізики Університету Центральної Флориди Костас Ефтіміоу. Вважає, що їх існування суперечить законам математики. Адже за усталеними уявленнями людина, вкушений вампіром, і сам таким стає. Заражається і починає пити кров інших людей. І що? А те, що вампіри повинні тоді множитися в геометричній прогресії.

    Нещодавно професор провів обчислення, припустивши, що перший кровожерний перевертень з’явився в 1600 році, коли на Землі жили близько 600 мільйонів людей. Він – перевертень – вкусив одного, той – іншого і так далі. Вже через два з половиною роки, за підрахунками Ефтіміоу, всі стали б упирями й пили б кров. А раз такого не сталося, то вампірів не було. І немає. Ми ж не смокчемо кров один в одного.





    Дійсність: образ вампіра нагадує хворого порфірію



     Порфирія: міфи і дійсність Перші згадки про вампірів з’явилися близько тисячі років тому. В середні віки легенд стало більше, як і самих перевертнів. Їх виловлювали і десятками тисяч спалювали на вогнищах, прирівнюючи до відьом. Тоді ж у численних працях інквізиторів з’явилися прикмети вампірів. Мовляв, вигляд у них страшний, ізо рота стирчать ікла, погляд божевільний, поведінка агресивна, бояться денного світла – ховаються, виходять тільки ночами, нападають на людей і п’ють їхню кров.



    Першим спробу розібратися, в чому тут могло б бути справа, зробив британський доктор Лі Ілліс. Він припустив, що так звані вампіри насправді страждали важким недугом – порфірію. А в середині 80-х років медика підтримав його колега професор Уейн Тікканен. І слідом за Ілліс став наполягати, що «всі європейські міфи про вампірів і перевертнів мали під собою реальну основу». Яку ж?



    Порфирія, вважають вчені, швидше за все, спадкова хвороба, викликана якимось дефектом в генах, що впливає на підшкірні пігменти.



    Кожен живий організм насичений пігментами, так званими порфиринами. Вони входять, наприклад, в хлорофіл, що надає листю зелений колір, у гемоглобін, який робить нашу кров червоною. Збій у генетичній програмі порушує природний обмін порфіринів. Вони скупчуються під шкірою і під дією сонячного світла стають каталізаторами, що перетворюють звичайний кисень в так званий синглетний. А його молекули, як відомо, руйнують клітини.



    - При важкій формі захворювання уражені тканини спотворюють і карлючився тіло, особливо кінцівки, спотворюють до невпізнання риси обличчя, роблять їх страшними, – говорить Сергій Васильєв. – Шкіра темніє. Роз’їдаються ясна, оголюючи ікла. А порфірини надають їм ще й криваво-червонуватий відтінок. Від чого здається, нібито ікла в крові. При цьому люди бояться сонячного світла, від якого на шкірі виникають хворобливі виразки-опіки. На вулицю виходять тільки ночами. Починаються зміни в психіці …


    Найголовніший міф чи Порфирія – не «вампіризм»



    Тільки одне не сходиться в нозології порфірії і переказах про вампірів – факт, так би мовити, вживання крові. Хворі порфірією насправді не відчувають ніякої потреби в крові людей і тварин. Більш того, пероральне вживання крові в даному випадку марно, оскільки проблема хворого не стільки в дефіциті червоних кров’яних тілець, скільки в надлишку порфіринів в організмі. Відомі випадки, коли хворих на порфірію самих лікували кровопусканням, щоб разом з кров’ю вивести з організму і надлишок порфіринів.



    Питання залишаються



    Вчені не виключають, що хвора людина починав відчувати потребу в чужій крові. Адже на час зменшити страждання здатний привнесений ззовні гемоглобін. Але де і як було його взяти в середньовіччя? Спосіб один, він описаний в багатьох страшних історій. Людиною оволодіває патологічна пристрасть випити крові. Інстинкт самозбереження перетворює його у вампіра. Звідси і міфи, оброслі згодом неправдоподібними деталями та всякої чортівнею.



    - Порфирія і сьогодні залишається загадковою хворобою, – говорить Сергій Васильєв. – Медики покладають надії на розроблювальні генетичні методи. А поки пробують лікувати переливанням крові. Але у важких випадках, яких, на щастя, небагато – близько ста по всьому світу, – і це не допомагає.



    З чуток, саме невиліковна порфірія призвела до самогубства Хеннелору Коль – дружину колишнього німецького канцлера Гельмута Коля. Вона знемагала від болю, які викликав денне світло, практично нікуди не виходила. І 5 липня 2001 покінчила з собою.



    Зв’язок порфірії і вампіризму підтвердив і канадський професор-біохімік Девід Дольфін. Більш того, побачив у цьому ймовірний шлях до створення ліків від раку шкіри.



    Якщо синглетний кисень вражає тканини, чому б не використати його для придушення ракових клітин? В експериментах вже вдавалося зруйнувати деякі види пухлин. Порфірини вводили під шкіру і опромінювали сонячним світлом. Потім учені знайшли пігменти, які реагують на теплове випромінювання. Інфрачервоні промені глибше проникають в організм – є надія, що з їх допомогою можна буде лікувати пухлини не тільки на шкірі, але і в інших тканинах. Звичайно ж, хворий не стане при цьому вампіром, адже робота його організму не порушиться. А від зробили свою справу пігментів можна буде позбутися.



    За матеріалами статті Ігоря Владимирова «Вампірів лікують переливанням крові».




    Оставить комментарий

    Вы должны войти чтобы оставить комментарий.

В категории : Здоров'я