Принципи лікування і реабілітації хворих на алкоголізм

30 листопада, 2012


  • 1. У центрі – пацієнт
  • 2. Бригадний
  • 3.
    Єдність і наступність
  • 4. Довгостроковість
  • 5. Інтегрованість
  • 6. Довіра
  • 7. Партнерство
  • 8. Психологічна підтримка
  • 9. Відкритість
  • 10. Легітимність
  • 11. Індивідуальний підхід



    Принципи лікування і реабілітації хворих на алкоголізм 1. У центрі – пацієнт

    У центрі нової реабілітаційної концепції знаходиться хворий з його численними медичними, психологічними та соціальними проблемами.



    2. Бригадний

    Взаємодія психіатра-нарколога, психотерапевта, медичного психолога та соціального працівника в процесі лікування та реабілітації.

    Бригадний метод роботи об’єднує зусилля фахівців у розвитку і реалізації позитивних особистісних і соціальних ресурсів хворих.



    3. Єдність і наступність

    Цей принцип підкреслює взаємозв’язок біологічних і психосоціальних методів роботи з хворими. Методів, спрямованих на відновлення здоров’я хворих і їх повернення в сім’ю і суспільство.

    Наступність передбачає послідовний перехід від медичних до медико-психологічним і далі – до психосоціальним заходам в процесі лікування та реабілітації. Робота з пацієнтом починається в умовах стаціонару (лікарня, відділення, денний стаціонар, нічний профілакторій) і продовжується в реабілітаційних центрах, у терапевтичних спільнотах або і в амбулаторних реабілітаційних відділеннях (кабінетах).



    4. Довгостроковість

    Цей принцип передбачає тривалий контроль за психофізичним станом та соціальним статусом хворих (не менше 3-5 років). Хворі на алкоголізм стоять на диспансерному обліку в обласному наркологічному диспансері протягом 3 років.

    У перші два роки ремісії стан хворих залишається нестійким і багато в чому визначається порушеннями пам’яті і інтелекту, зниженням морально-етичних норм, органічним ураженням центральної нервової системи, порушенням взаємодії з суспільством, підвищеною схильністю до антисоціальних вчинків, вираженим потягом до алкоголю.



    5. Інтегрованість

    Цей принцип передбачає тісну взаємодію хворих з різними державними, громадськими та приватними структурами.

    Тільки в цьому випадку може бути забезпечена їх повна підтримка в питаннях повернення в суспільство. Останнє включає придбання професії, працевлаштування, навчання, одержання житлоплощі, пенсії, правовий захист.



    6. Довіра

    Первинний рівень довіри у хворого грунтується на переконаності в необхідності вчасно звернутися за медичною допомогою і впевненості, що лікарі допомагають, а хвороби полегшуються.

    Вторинний рівень довіри визначається безпосередніми контактами з конкретними лікарями, психологами, соціальними працівниками. Довіра визначається їх зовнішнім виглядом, манерою триматися, висловлювати свої думки, культурою мови, етикою поведінки; якістю лікувально-реабілітаційного середовища (матеріальною базою лікувального або реабілітаційного закладу).

    Третинний рівень довіри визначається конкретними позитивними зрушеннями в стані хворого: у нього зникають симптоми абстиненції (відміни алкоголю), зменшується потяг до алкоголю, поліпшується самопочуття. Хворий навчається протистояти хворобі, втягується в нормальні людські відносини, в навчання, праця. Лікувально-реабілітаційний процес стає не тільки зрозумілим і важливим, але і результативним.

    Як правило, на етапах відновлення виражені всі три рівня довіри, однак у випадках загострення захворювання, особливо при поновленні тяги до алкоголю хворі частково втрачають довіру до можливостей медицини.



    7. Партнерство

    Використання медичних та психосоціальних методик, бригадний метод роботи можливі тільки у випадку справжнього партнерства з пацієнтом. В іншому випадку позитивні результати не тільки не виникають, але розвивається зовсім протилежне явище – антагонізм.

    Співпраця може бути стійким і продуктивним при наявності принципових умов, як то: 1) достатньо висока мотивація хворих на участь в лікуванні та реабілітації, 2) висока кваліфікація персоналу і дотримання принципу «бригадного», 3) висока якість лікувально-реабілітаційного середовища.



    8. Психологічна підтримка

    До груп психологічної підтримки відносяться: «АА» – Анонімні Алкоголіки, «Ал-Анон» – родичі алкоголіків, «Алатін» – діти алкоголіків.

    Цей принцип є дуже важливим, так як сприяє формуванню серед хворих активних помічників процесу реабілітації. Особи, які перебувають у стані стійкої ремісії, являють собою для хворих якийсь еталон, який демонструє реальність одужання. Їм довіряють, з ними охоче радяться, але разом з тим перевіряють міцність їх ремісій і рівень їх соціальної адаптації.

    Авторитет консультантів заробляється великою працею, утримання від алкоголю є «справою честі». Багато консультантів довічно утримуються в цьому статусі і набувають стійкий “імунітет” проти рецидивів.

    Вкрай важливою в лікувально-реабілітаційному процесі є психотерапевтична та психокорекційна робота з членами сім’ї хворих і іншими значущими особами, що допомагають нормалізувати відносини всередині сім’ї, запобігати рецидивам захворювання, стабілізувати соціальний статус хворих.



    9. Відкритість

    Система лікування і реабілітації повинна бути відкритою і доступною для кожного, бажаючого позбутися від своєї хвороби.

    Засоби масової інформації, телефони довіри надають громадськості, хворим та їхнім родичам реальну інформацію про ефективність лікування і реабілітації, про нові технології і про шляхи повернення хворих у суспільство.



    10. Легітимність

    «Основи законодавства про охорону здоров’я громадян» (1993) усунули дискримінацію щодо хворих на алкоголізм, які зрівняні в правах з усіма іншими хворими.

    Вони мають право отримувати інформацію про своє здоров’я, право на добровільну згоду на медичне втручання та відмова від нього, на збереження таємниці діагнозу, на користування послугами правоохоронних органів (адвоката, судді), на створення громадських об’єднань для вирішення наркологічних проблем. Стратегія відкритості, демократичності, легітимності сприяє підвищенню ефективності лікування.



    11. Індивідуальний підхід

    Він заснований на виявленні конкретних біологічних, психологічних і соціальних особливостей хворого, від яких залежать його внутрішні ресурси з одного боку, і фактори, що провокують рецидив хвороби – з іншого боку.

    До таких особливостей можна віднести: наявність супутніх захворювань, тип особистості та особливості характеру хворого, специфіку його сім’ї. Знання цих особливостей дозволить багато в чому підвищити якість лікування та реабілітації і уникнути рецидиву захворювання.

    Вгору

    А також читайте:

  • Лікування алкоголізму
  • Алкоголізм: етапи лікування
  • Лікування алкоголізму, виведення з запою, кодування
  • Методи лікування алкоголізму і виведення з запоїв
  • Випити хочеться, а не можна!

  • Оставить комментарий

    Вы должны войти чтобы оставить комментарий.

В категории : Здоров'я